Ми живемо в час, котрий вимагає від кожного громадянина України переосмислення всього свого попереднього життя. Одні – найактивніші – зрозуміли це першими і ще минулої зими поїхали на Майдан здобувати для України шанс нарешті стати справжньою незалежною заможною державою. Інші – найвідповідальніші – не стали ховатися й пішли в мобілізаційних хвилях в лави захисників зі зброєю в руках і зараз перебувають або на Сході, або в навчальних центрах та полігонах, знайшовши в собі сили відірватись від своїх сімей, часто втрачаючи фінансово, але натомість здобуваючи велике відчуття: «Я не забоявся, я виконав свій обов᾽язок, мені не буде соромно перед моїми дітьми».

Ми ж, представники скалецької громади, перебуваючи вдома, в так званому «глибокому тилу», теж не змогли бути байдужими. Кажуть, що праця допомагає зняти стрес постійної напруги від осмислення трагічності сьогодення. З такими думками декілька ентузіастів, а це дві родини: Подворні Олександр та Наталія і Лукаші Ігор та Галина, ще у листопаді вирішили почати сушити і складати борщові набори для воїнів АТО. Відомо, що сухі овочі зменшуються вдесятеро і тому таким способом допомагати прохарчуватись на фронті економніше, зручніше і швидше.

Далі до «першопрохідців» долучилися інші волонтери: Гуска Наталія, Онищук Світлана, Жигальська Ольга, Сидоренко Наталія, Шликова Ольга, Руснак Люба, Повадюк Анжела, Колготіни Олена та Юрій, Ундерко Оксана, Сірант Дарія, Карліц Надія, Денисова Тетяна. Великим проривом у нашій справі був почин ветеранів ЗСУ військового містечка, котрі в орендованому приміщенні налагодили майже цілодобове різання і сушіння овочів. Ось прізвища справжніх «бійців», котрі, зважаючи на свій вік та стан здоров᾽я, розгорнули цілий «продовольчий фронт» під гаслом: «Нагодуй бійця борщем»: Сидоренко Ігор, Мошак Володимир та Людмила, П᾽єнтак Ілля, Альбертович Юрій, Сакидон Петро, Назаренко Олег, Головньов Михайло, Руснак Володимир, Стасюк Віктор. За весь час спільними зусиллями ми сформували близько 740 борщових наборів.

Досить швидко про наш почин дійшла інформація до родини Дорожів Наталії та Анатолія, котрі на базі ЗОШ І-ІІІ ступенів створили свій «міні-завод» з висушування і пакування овочів. Їм вдалося побити наш рекорд і сформувати  понад 1000 наборів! Так до нашої «кухарської сотні» влилися нові ентузіасти: Шакірова Надія, Буряк Лілія, Бойко Артур, Пухальська Людмила, Ратушняк Юлія, Бзинко Роксолана, Бездухи Тарас і Галина, Федоровська Ольга, Шиян Богдана, Філь Тетяна, Гриба Світлана, Дудка Ольга, Дубіневич Ольга, Улановська Галина, Волощук Галина, Мишко Надія, Словік Ліда, Тучкова Наталія і багато, багато школярів!

Спочатку ми зносили овочі з дому, дещо закупляли, але досить швидко відгукнулися небайдужі жителі Скали і навколишніх сіл і тому продовж майже 4-х місяців ми ніколи не відчували браку овочів для переробки.

Кожен волонтер вишукував свій спосіб сушіння: одні (Подворні) пристосували для цього газовий конвектор, інші (ветерани ЗСУ) мали поофіровану священиком с. Бурдяковець професійну сушку, ще інші (ЗОШ І-ІІІ ст.) зробили полички у шкільній котельні. Решта ж сушили в домашніх умовах, на ходу пристосовуючись до особливостей сушіння овочів та духовок. Головне, що нас всіх об᾽єднало, це небайдужість, бажання хоч чимось прислужитись великій справі – Боротьбі за Незалежність України.

Написати цей репортаж мене спонукало ніяк не бажання похвалитися. Навпаки, ми дуже скромні. Та все ж ця невеличка наша волонтерська праця може стати прикладом для жителів району: дбаймо про нашу Перемогу, робімо, що в наших силах на вівтар України, думаймо про те, що ми скажемо нащадкам, коли ті колись там у світлому майбутньому спитають, що ми робили у буремну зиму 2014-2015 років.

Оксана Ундерко