Зараз дуже часто чуємо ці слова. Особливо дуже вражає, коли це викрикують чоловіки, які ховаються за плечі жінок. Так, зараз дуже важкі часи нас спіткали: інфляція, зростання цін, послуг; а зарплатня залишилась попередньою, це при тому, якщо робота взагалі є. Думалося, що коли молодь, студенти, котрі починали Майдан, а дорослі їх підтримали, переможемо, то вже  настане нарешті те полегшення і стабільність і все піде до кращого, а не до гіршого.

Але ж війна!!! Жорстока, підступна, зрадницька і саме від тих, від кого не сподівались. Не треба забувати, в якому розваленому стані дісталась нам країна. Вже ніхто не згадує, як втікав Янукович і з собою вивозив камазами наші гроші, золото, валюту. Всі мовчать, бо долар був менший, хліб дешевший, і т.д. Так, але ми не думаємо, яке життя було б в нас, якби ми стали на коліна перед Москвою і її прихвостнями. Ми дуже легко все забули, як наші «судді» кидали «пачками» за грати активістів, студентів, і не зважали, що вони побиті, скалічені і немічні. Коли з сіл, міст, районів, областей збирали данину «сім’ї», а нас мали за дурнів. Невже ми не бачимо реальних подій, які нас оточують, і кожного дня міняємо думку про Україну?! Якщо ми так легко змінюємо свою позицію, то як ми будемо жити далі? Невже не стискає серце, коли бачиш похорони зовсім молодих хлопців, які б мали жити і жити, чи вони що, хотіли помирати? Але, як справжні патріоти вони стали на захист Вітчизни, де вдома їхні батьки, сусіди, друзі. А може легше зібрати манатки, втекти і десь перечекати до кращих часів?

Боляче дивитись на матерів, які чекають синів, жінок, які виглядають чоловіків, сестер, які тривожаться за братів. Ми повинні поважати тих героїв, які відстоюють мир тому, що ми не воюємо, а захищаємось; стиснувши зуби, ми маємо терпіти і постійно допомагати тим, хто бореться за нас, а не підтримувати тих, хто хоче розколоти наші серця і думки. Дуже важкі часи для нас настали, але попри все ми маємо бути людьми, мати свою гідність, боротися за свою державу, бо то є ми з вами. Адже якщо ми так легко піддаємось емоціям і підказкам недоброзичливців, то гріш нам ціна! Хто не дбає за свого, то йому не треба нічого.

Будьмо мудрими і терпеливими, з нами Бог і правда. Не забуваймо про це.

Слава Україні! Героям Слава!

З повагою, волонтер нашої громади Онищук Світлана