Четвер, 19.10.2017, 03:37
Головна Реєстрація RSS
Вітаю Вас, Гость
НАШЕ ОПИТУВАННЯ
ЧИ ПІДТРИМУЄТЕ ВИ ІДЕЮ ВІДНОВЛЕННЯ ДЛЯ СКАЛИ-ПОДІЛЬСЬКОЇ СТАТУСУ МІСТА?
Всього відповідей: 37
ФОРМА ВХОДУ
СТАТИСТИКА

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Фото дня
Годинник
КАЛЕНДАР
«  Жовтень 2012  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
1234567
891011121314
15161718192021
22232425262728
293031
Календар подій
Календар України
Курс валют
курс валют в Украине сегодня
banker.ua
НАША КНОПКА
САЙТИ СКАЛИ-ПОД.
Головна » 2012 » Жовтень » 8 » ПАМ'ЯТАЄМО. СУМУЄМО. ЛЮБИМО
21:50
ПАМ'ЯТАЄМО. СУМУЄМО. ЛЮБИМО
 
 
 
Сьогодні, 8 жовтня 2012 року, Клапоущаку Ярославу
виповнилося б 17 років...
 
  Він легко жив. І легко так пішов,
  Ступив останній крок у невідомість.
  Чому так сталося? Навіщо? Ступор. Шок.
  Збагнути відмовляється свідомість.
 
                     Він легко жив. Він був мазунчик долі.
                     Улюбленець життя, він так спішив прожить.
                     Його любили всі - батьки, сусіди, в школі.
                     Багато друзів мав, бо вмів з людьми дружить.
                 
  Закохувався легко. Жив. Любив.
  Робив серйозні й легковажні вчинки.
  Про щось він мріяв. Щось він говорив.
  Про щось мовчав, щось думав і - зупинка...
 
                                Він Богу ще нічим не завинив.
                                16 - тільки б жити. Що ж сьогодні?
                                Чому його ніхто не зупинив?
                                Чому в останню мить він був самотнім?
 
  Куди ти, Славку? Зупинись, не треба!
  Почуй, як серце матері кричить!
  Фатальна ніч. Вгорі - німотне небо.
  Фатальна ніч... Усе... Остання мить...
 
                               Нема. Пішов. Уже віджив. Не треба
                               Любові, щастя, усмішок, життя.
                               Вгорі - бездонне і німотне небо,
                               А він свій крок зробив у небуття.
 
  Прости нас, Славік. Нас усіх прости.
  Не вберегли, не втримали, Пустили.
  Дозволили останній шлях пройти
  До озера, до смерті, до могили.
 
                               Твоя душа, що прагла висоти,
                               Над спокоєм та вічністю витає.
                               Прости нас, друже. Ти за все прости 
                               Сумуєм... Плачем... Любим... Пам"ятаєм...
                                          Наталія Дорож                          
 
 
 
Категорія: Духовність | Переглядів: 1620 | Додав: dubchak | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Имя *:
Email:
Код *: